Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.01.2026 року у справі №461/3138/22

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

20 січня 2026 року

м. Київ

справа № 461/3138/22

провадження № 51-915км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 21 серпня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022140000000128 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лани Пустомитівського району Львівської області та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 21 серпня 2024 року, залишеним без зміни ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування і державних комунальних підприємств, установ та організацій на строк 3 роки.

Стягнуто процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 працюючи на посаді заступника начальника дистанції (з поточного утримання та ремонту колії) у виробничому структурному підрозділі «Львівська дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця») та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду за вчинення в його інтересах дій з використанням свого службового становища, а саме - за сприяння у безперешкодному завантаженні на транспортні засоби, якими користується ОСОБА_7 , відпрацьованої щебеневої суміші.

Так, 08.04.2022 близько 19:40 в автомобілі «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 поблизу Львівського протезного заводу на вул. Рудненській, 10 у м. Львові ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 12 000 грн за сприяння в безперешкодному завантаженні на транспортні засоби, якими користується ОСОБА_7 , відпрацьованої щебеневої суміші в об`ємі приблизно 50 м3 без оформлення необхідних документів, які б підтверджували здійснення фінансово-господарських операцій між ОСОБА_7 та РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» щодо придбання товару.

11.04.2022 близько 17:40 в автомобілі «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Городоцькій, 172 у м. Львові ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 12 000 грн за сприяння в безперешкодному завантаженні на транспортні засоби, якими користується ОСОБА_7 , відпрацьованої щебеневої суміші в об`ємі приблизно 50 м3 без оформлення необхідних документів, які б підтверджували здійснення фінансово-господарських операцій між ОСОБА_7 та РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» щодо придбання товару.

Вимоги касаційної скарги та викладені в ній узагальнені доводи

У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що стороною обвинувачення не надано суду доказів, які доводять його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Вважає, що його вина у кримінальному провадженні не доведена поза розумним сумнівом, а висновки суду про зворотне в оскаржуваних судових рішеннях ґрунтуються на недопустимих доказах.

Стверджує, що ані органом досудового розслідування, ані судами обох інстанцій не спростовано його доводи про те, що продана ним ОСОБА_7 щебенева суміш належала йому.

Вказує, що при ухваленні цих рішень судами обох інстанцій не було враховано, що відпрацьована щебенева суміш знаходилася поза межами території РФ «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця», а свідки сторони обвинувачення та сторони захисту в своїх показаннях при допиті в суді не конкретизували, що проданий ним ОСОБА_7 щебінь є саме відпрацьованою засміченою щебеневою сумішшю, проте зазначали, що такий знаходився поза межами території РФ «Львівська залізниця» AT«Укрзалізниця» і не перебував на її балансі.

Звертає увагу на те, що органом досудового розслідування не встановлено місце вчинення злочину, оскільки, як убачається з вироку, відпрацьований щебінь вивозився з території 1 кілометру 10 пікету перегону «Оброшине - Ставчани», однак усі допитані в суді свідки пояснили, що зважаючи на технічні особливості зони залізничного полотна вказана щебенева суміш фактично складувалася та вивозилася з території 1 кілометру 9 пікету (відстань між 9 і 10 пікетами становить близько 50 м).

На думку засудженого, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції формально перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, і в своєму рішенні обмежився лише дублюванням його змісту, не давши на ці доводи обґрунтованих відповідей.

З урахуванням цих обставин засуджений вважає, що оскаржувані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні засуджений підтримав вимоги своєї скарги.

Прокурор заперечила проти скарги і просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Відповідно до положень ст. 374 КПК наведені у вироку висновки суду мають бути підтверджені дослідженими у суді доказами.

Усупереч цих положень закону суд першої інстанції не навів у своєму рішенні доказів на підтвердження своїх висновків та послався у ньому на суперечливі докази, належного аналізу та оцінки зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів у своєму рішенні не зробив, суперечностей між доказами не усунув, а тому ухвалений цим судом вирок не може вважатися обґрунтованим та вмотивованим, а відтак і законним.

Зі змісту обвинувального акта в матеріалах провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що будучи службовою особою одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду за вчинення в його інтересах дій з використанням свого службового становища, а саме - за сприяння у безперешкодному завантаженні на транспортні засоби, якими користується ОСОБА_7 , відпрацьованої щебеневої суміші, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК.

Суд визнав недоведеним обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК за кваліфікуючою ознакою «поєднане з вимаганням неправомірної вигоди» та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 368 КК, як одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь якої дії з використанням свого службового становища.

Місцевий суд установив, що ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 24 000 грн за сприяння у безперешкодному завантаженні на транспортні засоби, якими користується ОСОБА_7 , відпрацьованої щебеневої суміші з території 1 кілометру 10 пікету перегону «Оброшине - Ставчани» ВСП «Львівська дистанція колії» РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», яка належить залізниці, транспортування та відпуск транспортних засобів навантажених щебеневою сумішшю загальним об`ємом 100 м3, без оформлення необхідних документів, які б підтверджували здійснення фінансово-господарських операцій між ОСОБА_7 та РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» щодо її придбання.

Разом із тим, під час допиту в судовому засіданні 29.04.2024 ОСОБА_6 пояснив, що отримав від ОСОБА_7 24 000 грн не як неправомірну вигоду, а як оплату за продану ним власну щебеневу суміш, яку він придбав раніше на законних підставах, та яка зберігалась на території 1 кілометру 9 пікету перегону «Оброшине - Ставчани».

Про це саме вказав у суді під час допиту і свідок ОСОБА_7 , який пояснив, що передав ці кошти ОСОБА_6 в якості оплати за придбаний ним щебінь.

На підтвердження цього сторона захисту надала суду такі документи:

- копію заяви ОСОБА_8 від 10.11.2021 на ім`я начальника ВП Львівської дистанції колії про відпуск засміченої щебеневої суміші в кількості 50 м3;

- копію рахунку №425081 від 15.11.2021 на придбання відпрацьованої щебеневої суміші в кількості 50 м3 на суму 7 159, 80 грн (платник - ОСОБА_8 );

- копію накладної №37/ПЧ-1/081 від 24.11.2021, одержувачем у якій зазначено ОСОБА_8 , товар - відпрацьована щебенева суміш у кількості 50 м3 на суму 5 966, 50 грн, з ПДВ - 7 159, 80 грн;

- копію квитанції №30 від 24.11.2021 року про сплату 7 159, 80 грн на прізвище ОСОБА_8 за відпрацьовану щебеневу суміш за рахунком №425081 від 15.11.2021;

- копію заяви ОСОБА_9 від 10.11.2021 на ім`я начальника ВП Львівської дистанції колії про відпуск засміченої щебеневої суміші в кількості 50 м3;

- копію рахунку №428081 від 15.11.2021 на придбання відпрацьованої щебеневої суміші в кількості 50 м3 на суму 7 159, 80 грн (платник - ОСОБА_9 );

- копію накладної №36/ПЧ-1/081 від 24.11.2021, одержувачем у якій зазначено ОСОБА_9 , товар - відпрацьована щебенева суміш у кількості 50 м3 на суму 5 966, 50 грн, з ПДВ - 7 159,80 грн;

- копію квитанції №27 від 24.11.2021 року про сплату 7 159, 80 грн на прізвище ОСОБА_9 за відпрацьовану щебеневу суміш за рахунком №428081 від 15.11.2021.

Свідок ОСОБА_10 у суді пояснив, що щебенева суміш відбиралась із ділянки за яку він відповідає, а саме з 1 кілометру 10 пікету перегону «Оброшине - Ставчани». Про відпуск щебню ОСОБА_6 він не знав, документів не бачив. Кому належала щебенева суміш не знає. Однак підтвердив, що це точно не суміш залізниці, оскільки станом на 01 січня, 02 лютого та 01 березня 2022 року на балансі його дільниці щебенева суміш не перебувала.

Свідок ОСОБА_11 у суді пояснив, що був відповідальним за 1 дільницю (1 кілометр 9 пікету перегону «Оброшине - Ставчани») і восени 2021 року під час проведення разом із ОСОБА_6 ремонтних робіт дістали близько 400 кубів відпрацьованої щебеневої суміші, яку вивантажили на 5 дільницю (1 кілометр 10 пікету перегону «Оброшине - Ставчани»). ОСОБА_6 виявив бажання придбати 100 кубів цієї щебеневої суміші, написав заяви від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і здійснив оплату. Також пояснив, що він мав право відпускати цю суміш, а тому 24.11.2021 поставив свій підпис у накладних виписаних на прізвища ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Йому невідомо, забрав ОСОБА_6 вказану щебеневу суміш чи ні. На його думку ОСОБА_6 не забрав щебеневу суміш 24.11.2021, оскільки тоді йому повідомив, що не має можливості зробити це, а забере пізніше.

Свідок ОСОБА_9 при допиті в суді пояснив, що ОСОБА_6 є чоловіком його доньки. Він особисто щебеневу суміш не купував, нічого не оплачував, заяви про відпуск щебеневої суміші не писав і хто її писав не знає. Жодної суміші він не отримував, підписи на накладних йому не належать. Пам`ятає, що була розмова з ОСОБА_6 про те, що він випише на нього щебеневу суміш.

Доводи засудженого про те, що він продав ОСОБА_7 раніше придбану ним щебеневу суміш суд першої інстанції належними і допустимими доказами у вироку не спростував і достеменно не встановив, чи забрав ОСОБА_6 її з місця де вона зберігалася до 08 квітня 2022 року, і якщо забирав то коли саме.

На обґрунтування своїх висновків місцевий суд у вироку послався на Акт інвентаризації відпрацьованої щебеневої суміші на 5-ій виробничій дільниці ВП «Львівська дистанція колії» від 15.04.2022 року за наслідками якої було виявлено нестачу 150 м3 щебеневої суміші. Разом із цим, цей Акт лише засвідчує факт виявленої нестачі щебеневої суміші на час проведення інвентаризації і жодним чином не вказує на причетність ОСОБА_6 до її утворення, оскільки вказана нестача могла утворитися на вказаній ділянці до 08.04.2022 впродовж певного періоду часу з дня проведення попередньої інвентаризації.

Який період часу охоплювався інвентаризацією та коли проводилась попередня інвентаризація щебеневої суміші на цій ділянці і чи була при цьому виявлена її нестача та в якому об`ємі суд не з`ясовував.

Також стороною обвинувачення не надавалися і не досліджувалися судом книги/журнали обліку матеріальних засобів (відпрацьованої щебеневої суміші) на вказаній ділянці з метою перевірки фактів її наявності (оприбуткування) та відпустку за період із листопада 2021 року по квітень 2022 року.

Окрім того, судом не усунуто суперечності та шляхом ретельної перевірки доказів не з`ясовано, за що саме надавалися ОСОБА_7 гроші ОСОБА_6 , за придбану суміш чи за вчинення дій у його інтересах, які полягали у сприянні в безперешкодному завантаженні відпрацьованої щебеневої суміші на транспортні засоби та її вивезення.

Не було з`ясовано судом і питання чи вибула вказана щебенева суміш із власності РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» та чи була внаслідок цього останній завдана матеріальна шкода і в якому розмірі.

З`ясування цих обставин судом має вагоме значення для встановлення доведеності обвинувачення та правильної юридичної оцінки дій ОСОБА_6 .

Вказані порушення ставлять під сумнів законність вироку, а тому є істотними, які перешкодили суду першої інстанції ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.

При перегляді вироку за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 апеляційний суд доводи цих скарг уважно не перевірив, мотивованих відповідей на ці доводи у своєму рішенні не дав, допущених судом першої інстанції порушень не усунув і фактично обмежився у ньому наведенням змісту викладеного у вироку. З огляду на це ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою, яка відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, що також є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги Суд дійшов висновку, що допущені у справі порушення можуть бути усунуті лише під час нового судового розгляду шляхом повторного ретельного дослідження усіх доказів наданих сторонами у провадженні, а тому вважає необхідним задовольнити скаргу частково, оскаржувані вирок та ухвалу скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно взяти до уваги наведене, шляхом повторного та ретельного дослідження доказів усунути вказані суперечності у справі, встановити з території якого саме пікету 9 чи 10 1 кілометру перегону «Оброшине - Ставчани» вивозилась щебенева суміш, з`ясувати за що саме передавалися ОСОБА_7 кошти ОСОБА_6 , за щебеневу суміш чи за сприяння в її безперешкодному завантаженні на транспортні засоби та вивезення, за який період часу проводилась інвентаризація матеріальних засобів, результати якої відображені в Акті від 15 квітня 2022 року, коли проводилась попередня інвентаризація та її результати, чи велися у 2021 - 2022 роках матеріально відповідальними особами книги/журнали обліку матеріальних засобів (відпрацьованої щебеневої суміші) на 1 та 5 виробничій дільниці виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» та чи відображені в них дані про наявність (оприбуткування) та відпуск цієї суміші за період із листопада 2021 року по квітень 2022 року, в тому числі і ОСОБА_6 . З`ясувати, чи вивозилась ним придбана у листопаді 2021 року щебенева суміш до 08 квітня 2022 року, і якщо так, то якими доказами це підтверджується.

При цьому суду слід узяти до уваги, що якщо при новому розгляді буде встановлено, що вивезена ОСОБА_14 08 та 11 квітня 2022 року щебенева суміш належить ОСОБА_6 , то в діях останнього буде відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення.

Якщо ж буде встановлено, що ОСОБА_7 передав вказані кошти ОСОБА_6 за відпрацьовану щебеневу суміш, законність придбання якої останнім в суді не буде встановлено, про що ОСОБА_7 не знав, то в такому випадку ці дії ОСОБА_6 можуть бути кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене в умовах воєнного стану.

Якщо ж суд встановить, що вказані кошти надавались ОСОБА_6 за його сприяння ОСОБА_7 у безперешкодному завантаженні на транспортні засоби і вивезення відпрацьованої щебеневої суміші, а не за її придбання, і при цьому останній усвідомлював, що вказане майно вибуває з власності РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» протиправно, такі дії ОСОБА_7 можуть бути кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 369 та ч. 4 ст. 191 КК, як надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій із використанням службового становища та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, а дії ОСОБА_6 можуть бути кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 191 КК, як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій із використанням службового становища та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

При цьому суду слід ураховувати, що якщо при новому розгляді справи суд у межах висунутого обвинувачення дійде висновку про наявність у діях ОСОБА_6 іншого, менш тяжкого кримінального правопорушення, він має право перекваліфікувати дії останнього на кримінальний закон, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, оскільки таке рішення не буде погіршувати становище обвинуваченого.

Якщо ж у межах цього обвинувачення суді дійде висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину або наявність іншого, більш тяжкого злочину, він має ухвалити рішення з урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Задовольнити частково касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 .

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 21 серпня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3